GROSU, Don Maron Літаєм

Вечір мовчить, мов чекає на щось.
Захід сонця може не дощ.
Іду назустріч до свого кохання.
Вони інши вірять в дива.
Схожих точно на неї нема.
Ідемо поряд. Як довго
не знаю, куди не питаю.
Вона просто летить в метелик до свого
маленького раю. Біля нього все квітне.
Я розумію, що з ним я літаю